Небо у вiдображеннi

77 квадратних метрів, десятий поверх, нескінченне небо за вікном - саме це стало першою нотою для створення інтерʼєру, де все - про світло, легкість, фактуру й невимушену естетику. Квартира дісталася у форматі від забудовника зі складною архітектурною задачею: трьома несучими колонами, які пропонували просто «сховати» у стіни. Але я обрала інший шлях - надала їм характер, ввела у гру, зробила частиною сюжету. І кожна з них заграла по-своєму. Колони як головні герої: Перша колона розташувалась між спальнею та вітальнею. Вона стала частиною інтегрованої шафи, злилася з геометрією простору й зникла в площині - ніби її ніколи й не було. Це було делікатне рішення, яке підкреслило лінійну архітектуру житла. Друга - навпаки - стала центром уваги. Ми добудували навколо неї камінну зону, підкреслили конструкцію обрамленням з натурального каменю по периметру, а вертикальні дзеркальні смуги надали композиції графічності. Вона не маскується - вона говорить. Це серце вітальні, візуальна якірна точка.

Третя колона — найпоетичніша. Вона зустрічає світло. На її площині ми розмістили велике дзеркало з прихованим підсвічуванням. Воно не просто відображає - воно поглинає, продовжує простір, дарує глибину.

В ній віддзеркалюється не лише інтерʼєр, а й саме небо, що стає частиною композиції.

Я навмисне відмовились від яскравих акцентів, колористика стримана

- ставка зроблена на тактильність: хочеться торкатися, відчувати - не

розглядати, а проживати.

Це не квартира - це стан.

"Небо у відображенні" - коли простір дивиться на тебе, мовчить i дихає разом із тобою