СЕРВАНТ 2G

Кав’ярня «Сервант» 2G розташована біля метро Теремки в панельному будинку пізньорадянської доби. Цей будинок є частиною одного з найбільших каскадних житлових ансамблів Києва — комплексу на Глушкова 13–61 і Заболотного 2–122. Він складається з 68 блок-секцій серії КТ («Київська технологія») — поєднання «Трилисника» (кут 120°) і «Пластини» — з висотою від 12 до 21 поверху. З висоти комплекс нагадує бджолині стільники. Каскад з виступаючими балконами створює «зубчастий» фасад. Проєкт реалізований Домобудівельним комбінатом № 3 у 1986–1990 роках за монолітно-панельною технологією. Це не просто серійна забудова, а безперервний архітектурний ансамбль, що втілює ідеї ЗПЖР — зразково-перспективного житлового району. Він другий за площею в Україні (після Луцька), найдовший у Києві та входить у ТОП-5 найдовших житлових будівель світу. Першим привертають увагу фасади з балконами, схожими на гострі ікла. Ця виразна геометрія втілена не лише ззовні, а й у плануванні квартир і нашого закладу. Нам із замовником особливо сподобалося оздоблення: фасадна плитка в піщано-жовта та бордова перегукується з фірмовими кольорами мережі Сервант. Приміщення має дев’ятикутну форму та майже п’ятиметрову стелю. Складається враження, що раніше воно мало технічне призначення. До нас тут був пункт ремонту взуття, а стелю закривали підвісні конструкції, що приховували її висоту. Стіни зсередини були облицьовані тією ж бордовою плиткою з фасаду. Ми довго намагалися її відреставрувати й зберегти, але, на жаль, безуспішно. Концепція та бачення клієнта Поступово сервант перетворився на мережу. Концепція вже була сформована: замовнику сподобалася ідея, коли він завітав у квартиру знайомого. Йому близька атмосфера, де ніби не в закладі, а в домі багатого родича — з вінтажними скарбами, дзеркалами в оправах, цікавим посудом та картинами. Залишалося перенести цю ідею у нове приміщення, адаптуючи її до нової архітектури. Деталі, архітектура простору та процес створення дизайну Коли я приїхала, відчула: потрібно залишити всю висоту стелі. Тут раніше працювала майстерня ремонту взуття, і частину простору зашили. Після демонтажу стало очевидно — це скарб. Так з’явилася ідея великої люстри посередині, яка підкреслює цю висоту. У приміщенні були закладені віконні прорізи. Тоді й виникла думка: чому б не зробити за вікнами яблуневий сад? У дитинстві для мене це було багатством — виглядаєш у вікно, а там сад і стиглі яблука. Форма простору виявилася складною, з багатьма кутами. Замовник наголошував на важливості кавової якості, тому бар мав бути великим, аби вмістити все обладнання. Від нього ми відштовхувалися, розміщуючи посадкові місця, декор і додаткові зони зберігання. Через невелику площу технічні речі стали частиною інтер’єру. Наприклад, драбина для поливу квітів закріпилася на стіні, наче була там завжди. Рослини розмістили згори на шафах для зберігання. Віконний проріз максимально розширили, не зачіпаючи несучі елементи, і зробили двері-вікно на всю висоту. Це наповнило простір світлом і додало шарму.